ЗАПОВІТ (Л. Кучма)
Як умру, то поховайте
Мене на “Южмаші“ -
Не побачу я ніколи
тюремні параші!
Анітрохи не боюся
Того “трибуналу“,
Бо для неньки України
Я зробив чимало:
Піклувався о народі -
Добре щоб жилося,
За рахунок різних фондів
Виростив волосся.
Посилав я (и не вперше)
“Орлiв“ що покруче
На усяких “абарзєвших“-
Хай ревуть ревуче!
Любила мене Вкраїна,
Двічи обирала,
Та прийшла лиха година -
I мене дістала!
Зацькували, паразити,
Вороженьки кляті!
Що мені тепер робити?!
Хiба що вмирати…
Хай Марчук бере лопату,
Медведчук - сокиру,
А Тигипко - екскаватор, -
Та риють могилу.
Обережно покладайте
Мене в домовину,
На шматки не розривайте,
Як того грузина,
А все тіло загорніте
В плівки від майора,
Та під ноги положіте
Пана Прокурора.
А на грудях намалюйте
від ґітари деку,
Та мента поставьте поруч -
Дбати про безпеку.
А на сраці зав'яжіте
червоного банта -
не забуде Україна
такого ґаранта!
www.censor.net.ua